Вітаю Вас!!!
Я знаю: учителями не стають, ними народжуються.
Хоча, звичайно, учитель – це не тільки Божий дар, а й дуже відповідальна та наполеглива праця і серце, віддане дітям. Я серцем відчула, що моє покликання – учити дітей по-доброму жити, любити свою землю, плекати в душі добро й людяність. Мені якось непомітно передалися мамині національні світоглядні позиції, її щирі вболівання за долю нашої рідної мови й за майбутнє України. Хіба могла я обрати іншу професію? Щоденне спілкування з дітьми дає мені силу, радість життя, надію на те, що і я буду чимось корисна для України. Часто почуваюся щасливою, коли в дитини загоряються цікавістю оченята, коли я бачу, що в дитячій голівці народжується ідея, коли дитя з радістю поспішає вранці до школи, - я щаслива.
Увесь час пам’ятаю, що повинна бути для учнів зразком у всьому. І тому оволоділа комп’ютером, тому постійно тримаю руку на пульсі сучасності. Звичайно, це нелегко. Та я постійно відчуваю підтримку й взаєморозуміння своїх рідних. Вони хоч і не педагоги, але розуміють мої вчительські проблеми. А це так важливо!
Колектив Пархомівської ЗОШ І-ІІІ ступенів
Немає коментарів:
Дописати коментар